Собаки: Норвеґія, правила, податок і подорожі

У Норвегії поки немає національного обов'язку реєструвати собаку. Закон про собак (§ 13) дозволяє приватним організаціям вести реєстр і дає змогу уряду зробити маркування та реєстрацію обов'язковими, але чинного регламенту не знайдено. Багато власників реєструються добровільно в реєстрі DyreID, який ведуть разом із Norsk Kennel Klub.[2]

Мікрочипування собак, що живуть у Норвегії, не обов'язкове. Чип обов'язковий для кожної собаки, що в'їжджає до країни (див. подорожі). Обов'язкове чипування очікується згідно з регламентом ЄС про добробут і простежуваність собак і котів, щойно він почне діяти в Норвегії.[3]

Ліцензії на собаку чи загального іспиту для власників немає. Закон про собак (§ 3 a) вимагає, щоб кожен утримувач мав компетентність, потрібну для запобігання нещасним випадкам і травмам, зокрема знання про догляд за собакою, дресирування, природну поведінку та ризик, який вона може становити. Уряд може встановити вимоги до навчання чи компетентності постановою.[2]

Страхування відповідальності для собак загалом не є обов'язковим. Закон про собак (§ 21) дозволяє регламентам для окремих типів собак вимагати страхування відповідальності як умову. Утримувач несе витрати на заходи, які наказує поліція (§ 26).[2]

З 1 квітня до 20 серпня собак потрібно тримати на повідку або надійно в огорожі чи обмеженому просторі всюди, щоб вони не могли переслідувати чи завдавати шкоди худобі, північним оленям або дикій природі (Dog Act § 6). Поза цим періодом собака може бути без повідка лише під наглядом і контролем (§ 4). Муніципалітети можуть додавати правила щодо повідків для певних територій і часу, а національного правила щодо намордника не знайдено.[2]

Утримувати чи ввозити собак, дресированих для нападів на людей чи інших собак, особливо агресивних собак, і певні перелічені типи заборонено (Dog Act § 19); поліція може вилучити таку собаку, а утримувач оплачує оцінку поведінки.[4]

Якщо собака нападає на людину чи тварину або травмує її, поліція може наказати її приспати, коли це не є непропорційним, але спершу має спробувати знайти їй нову домівку, якщо це практично та безпечно (Dog Act §§ 18 і 18 a). Такі заходи можуть здійснювати за рахунок утримувача.[2]

У місцях, де на законних підставах пасуться олені, власник має не допускати, щоб собака їх турбувала чи лякала, а губернатор округу (Statsforvalteren) може встановлювати там додаткові правила щодо повідків (Dog Act § 7). Для дресирування мисливських собак і випробувань потрібна згода власника землі (§ 8).[2]

Тварини мають бути ідентифіковані за допомогою паспорта домашньої тварини ЄС, старші за три місяці на момент в'їзду (крім зі Швеції), щеплені від сказу з 12 тижнів, а щеплення дійсне через 21 день після першої дози. Собакам потрібне лікування від стрічкових глистів у ветеринара за 24 до 120 годин до прибуття. Покажіть тварин митниці в червоній зоні. Більше п'яти тварин підпадає під правила комерційного імпорту.[5]

Чип або татуювання до липня 2011 року, щеплення від сказу, ветеринарний сертифікат (паспорт для ЄС/ЄЕЗ), і в'їзд лише через аеропорт Осло Гардермуен або Сторског. Користуйтеся червоним коридором митниці.[6]

Потрібно для тварин із країн поза ЄС/ЄЕЗ, якщо вони не походять зі згаданої третьої країни зі списку.[6]

Собак, як правило, потрібно обробляти від лисячого стрічкового черв'яка за 24-120 годин до прибуття. Звільнені: собаки, що прибувають безпосередньо з Фінляндії, Мальти, Великої Британії чи Ірландії. Коти й тхори звільнені.[5]

Для тварин, які відповідають правилам в'їзду, карантину не передбачено. Тварині без затверджених документів можуть відмовити у в'їзді: наприклад, собаку, що прибуває зі Швеції без них, потрібно відправити назад або розмістити коштом власника.[6]