Собаки: Німеччина, правила, податок і подорожі

Єдиного національного реєстру собак немає. Власники реєструють собаку в муніципалітеті для сплати податку на собак. Деякі землі також вимагають внесення до реєстру собак. У Берліні, наприклад, кожну собаку потрібно внести до центрального Hunderegister, а з 1 січня 2024 року це внесення також вважається реєстрацією для сплати податку на собак.[7]

Загальнонаціонального обов'язку для собак немає. Деякі землі вимагають чипа для всіх собак, наприклад Берлін, де нечипована собака є адміністративним правопорушенням.[7]

Податок на собак (Hundesteuer) є місцевим податком. Кожен муніципалітет встановлює власну ставку, вищу для других собак і перелічених порід. В опитуванні Bund der Steuerzahler 2026 року щодо Нижньої Саксонії та Бремена перша собака коштувала від 15 до 158 EUR на рік, у середньому 52 EUR. Берлін стягує 120 EUR за першу собаку.[8]

типовий 52 EUR на рік (15–158 EUR)

Національної ліцензії на собаку немає. Кілька земель вимагають іспиту на компетентність для собак зі списку або великих собак. Нижня Саксонія вимагає іспиту з утримання собаки для нових власників, а Бремен вимагає теоретичний і практичний іспит для кожного, хто бере собаку з 1 липня 2026 року.[9]

Страхування цивільної відповідальності для всіх собак обов'язкове в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Нижній Саксонії, Саксонії-Ангальт, Шлезвіг-Гольштайні та Тюрингії, а для собак зі списку, великих або небезпечних у більшості інших земель. За цим джерелом, Баварія та Мекленбург-Передня Померанія не мають загального законного обов'язку.[10]

Правила щодо повідків встановлюють землі та муніципалітети. У Берліні собаки повинні бути на повідку в усьому громадському просторі, крім позначених майданчиків для собак, а також у громадському транспорті. Загального правила щодо намордника, не пов'язаного з породою чи небезпечними собаками, немає.[7]

Тримати собаку на прив'язі заборонено. Єдиний виняток: коли поруч перебуває вожатий під час діяльності, до якої собаку дресирують, з прив'яззю щонайменше три метри.[11]

Собакам потрібно давати достатньо руху поза вольєром, з урахуванням породи, віку й стану здоров'я.[12]

Відрізати частини тіла собаки, як-от купірувати вуха чи хвіст, заборонено. Винятки: медичні показання ветеринара, окремі мисливські собаки та стерилізація.[13]

У лісах і на відкритій місцевості Нижньої Саксонії собаки повинні бути на повідку з 1 квітня до 15 липня для захисту гнізд і диких тварин-малюків. В інших землях діють подібні періоди з іншими датами.[14]

Новий регламент ЄС про добробут і простежуваність собак і котів з часом вимагатиме чипувати кожну собаку й реєструвати її в національній базі даних. Для приватних власників собак передбачено довгий перехідний період.[15]

Тваринам потрібні паспорт ЄС, мікрочип і чинне щеплення від сказу (зроблене з 12-тижневого віку). Тварині має бути щонайменше 15 тижнів для подорожі, і діє ліміт: максимум п'ять тварин на особу.[16]

Тварини повинні мати мікрочип, щеплення від сказу у віці 12 тижнів або старше, дійсне через 21 день після первинного курсу, та ветеринарний сертифікат (або паспорт тварини, якщо вони прибувають із країни зі списку). Тварини з країн поза списком мають в'їжджати через визначений пункт в'їзду для мандрівників. Максимум п'ять тварин за поїздку.[17]

Потрібен лише для тварин, які прибувають з країн за межами ЄС, яких немає у списку ЄС. Кров беруть щонайменше через 30 днів після першого щеплення від сказу і щонайменше за 90 днів до видачі сертифіката, з результатом 0,5 МО/мл або більше з призначеної лабораторії. Тваринам із країн зі списку він не потрібен.[17]

Німеччина не вимагає обробки від ціп'яків при в'їзді. Обробка потрібна лише для собак, які в'їжджають до Фінляндії, Ірландії, Мальти, Північної Ірландії чи Норвегії.[18]

Тварин, що відповідають правилам, на карантин не ставлять. Тварину, яка не відповідає, можуть повернути за рахунок власника або помістити в офіційний карантин.[16]